Навіщо розказувати про Голокост у Радянському Союзі?

Освітяни часто питають про те, як вмістити величезну кількість матеріалу про Голокост у надзвичайно компактні блоки занять. Навіщо інтегрувати складну історію євреїв у Радянському Союзі в навчальний курс? Це країна, якої більше не існує, та історія, про яку мало хто чув, у порівнянні з Голокостом у країнах Західної Європи. Однак ми повинні приділяти увагу й цим подіями, аби допомогти учням зрозуміти:

1. Усю широту й масштаби звірств нацистів

2. Величину географії Голокосту за межами європейських кордонів

3. Глибину несправедливості, з якою зіткнулася єврейська спільнота в Радянському Союзі після війни.

Колекція «Голокост у Радянському Союзі» в Музейно-освітньому центрі Голокосту Іллінойсу.

Заняття

Секції цієї онлайн-виставки присвячені окремим темам, щоб допомогти вам розглянути їх на уроці.

Секції цієї онлайн-виставки присвячені окремим темам, як-от: довоєнне життя, операція «Барбаросса», «Голокост від куль», гетто, нацистські табори, евакуація, рух опору й відповідь, визволення та життя після війни. Щоб заохотити вас розглянути ці теми на уроці, ми розробили тематичні заняття, у ході яких учні зможуть дослідити такі важливі питання:

  • Як дізнатися про масові звірства з першоджерел?
  • Як візуальні образи допомагають сформувати наше розуміння історичних подій?
  • Які аспекти єврейської культури в Радянському Союзі були знищені під час Голокосту?
  • Чи пам'ятаємо ми своє минуле?
  • Чому хтось ризикував, щоб допомогти євреєві вижити?
  • В який спосіб люди можуть чинити опір, і як музика може бути інструментом протистояння гніту?
  • Яку роль може мати образотворче мистецтво у створенні змін?

 

Давно назріла необхідність розповісти нашим учнями те, що відбувалося на окупованому Німеччиною радянському просторі. Оскільки настрої ненависті, фанатизму й антисемітизму стають усе більш помітними, що включає спотворення та заперечення Голокосту, а кількість свідків, які вижили, скорочується, увага до цих подій та історій важлива як ніколи до того.

Колекція «Голокост у Радянському Союзі» в Музейно-освітньому центрі Голокосту Іллінойсу.
Колекція «Голокост у Радянському Союзі» в Музейно-освітньому центрі Голокосту Іллінойсу.

Операція «Барбаросса» розпочалася 22 червня 1941 року й призвела до смерті чотирьох мільйонів євреїв, які проживали на радянському просторі

Операція «Барбаросса», тобто німецьке вторгнення на територію Радянського Союзу, що розпочалося 22 червня 1941 року, призвела до смерті 4 мільйонів євреїв, які проживали на радянських територіях (Естонія, Латвія, Литва, Білорусь, Україна, Бессарабія, Північна Буковина й Радянський Союз). Приблизно 1,5 мільйона людей змогли евакуюватися або втекти вглиб Радянського Союзу, при цьому близько 2,5 мільйонів євреїв залишилися під німецькою окупацією. Нацисти й колаборанти вбили більшість тих, хто залишився. Мобільні загони смерті (айнзацгрупи) супроводжували німецьку армію, масово розстрілюючи євреїв та інших радянських мирних жителів.

Кожен третій єврей, який загинув під час Голокосту, помер від кульового поранення, а не в газовій камері.

Насправді відносно небагато радянських євреїв загинуло в Освенцімі або інших нацистських таборах смерті. Тих, хто пережив перші півроку операції «Барбаросса», розселяли в гетто й табори, де вони страждали від голоду, хвороб і жорстокого поводження. Такі місця могли створюватися будь-де як на два дні, так і на місяць чи рік, після чого їх ліквідовували, а в'язнів вбивали. За період з 1941 по 1944 роки лише близько 100 000 євреїв пережили Голокост у Радянському Союзі.

Західний світ здебільшого проігнорував Голокост на окупованих Німеччиною радянських територіях. Історії про вбивства, переслідування та переміщення євреїв у Радянському Союзі нацистами й колаборантами десятиліттями знаходилися за залізною завісою мовчання як зі сторони сходу, так і заходу. Радянський режим пропагував ревізіоністську теорію про те, що радянські євреї були таким ж жертвами «Великої Вітчизняної війни», як і всі інші радянські громадяни. Після війни багато свідчень очевидців було знищено, а більшість історій жертв і вцілілих так і не були почуті. Зараз, через 80 років і 30+ років з моменту розпаду Радянського Союзу, ми все ще знаходимо приховані сторінки цієї історії.

Перейти до вмісту