У моєї бабусі по лінії батька, Двойри Соколовської, було дев'ять дітей — шість хлопчиків і три дівчинки. На долученому фото вона зображена з деякими з них. Коли в червні 1941 року почалася війна, усі вони вже були дорослими й мали власні сім'ї. До війни більшість із них проживала в Харкові, Україна. П'ять братів Соколовських були призвані в армію; четверо з них були вбиті, у тому числі й мій батько. Один, дядько Йосип, втратив ногу на фронті й помер від отриманих травм через кілька років. Батька я знаю тільки по маминих розповідях і по його листах з фронту, які дбайливо зберігаю.
Три наші сім'ї з Харкова втекли ще до того, як німці захопили місто. Але бабуся не хотіла залишати свою найстаршу дочку та її дитину (мою тітку Соня і двоюрідну сестру Ріву). Тітка Соня брала участь в евакуації заводу, на якому працювала, але не встигла виїхати до приходу німців.
Німці вбивали євреїв у Харкові так само, як і в інших містах і селах. Три жінки з нашої колись великої родини — Двойра, Соня і Ріва Соколовські — загинули в Дробицькому Яру разом з двадцятьма тисячами інших євреїв. 14 грудня 1941 року їх вигнали з дому й змусили пройти Московським проспектом у гетто біля району ХТЗ, де їх поселили в напівзруйнованій казармі. У Дробицькому Яру щодня розстрілювали двісті п'ятдесят-триста людей. Гетто ліквідували на початку 1942 року, але розстріли в Дробицькому Яру тривали до звільнення Харкова.
У 1989 році, незадовго до мого переїзду до Америки, я дізналася, що група «відмовників» намагається встановити меморіал у Дробицькому Яру, щоб вшанувати пам'ять тих, кого там було вбито. Я пожертвувала гроші на меморіал, який був зведений у 2002 році. Російський поет Євген Євтушенко написав красивий зворушливий вірш «Яблуні Дробицького», присвячений жертвам цієї трагедії.
Батьки моєї матері померли від тифу під час насильницького голоду — Голодомору — в Україні. У мене є фотографія мого дідуся, Янкеля Лешинера, який мав чудовий голос. Співав у синагозі в Черкасах. Брат і сестра моєї матері загинули під час бомбардувань невдовзі після того, як німці вторглися в Черкаси.
Це історія про те, як більшість членів нашої колись великої та щасливої родини загинули під час Голодомору, Голокосту й війни.
Ми ніколи не повинні про це забувати, щоб це ніколи не повторилося.
Написано Стеллою Соколовською, Непочуте, але не забуте. Том 1, 2017
