Надано фотобібліотекою "РИА Новости".
Звільнення Червоною армією
У кінці липня 1944 року Червона армія звільнила табір смерті Майданек.
Фотографії табору були оприлюднені. 27 січня 1945 року радянські війська звільнили Освенцим, де знайшли понад 6 000 живих в'язнів серед жахливих доказів масових вбивств і грабежів — тисяч чоловічих костюмів, понад 800 000 жіночих нарядів і понад 14 000 фунтів людського волосся. У наступні місяці Радянський Союз звільнив і інші табори в країнах Балтії та Польщі. Незадовго до капітуляції Німеччини радянські війська звільнили концтабори Штуттгоф, Заксенхаузен і Равенсбрук.
Перед визволителями повстала серйозна проблема забезпечення людей їжею, медики поспішали допомогти хворим і вмираючим, капелани — приділити увагу живим і мертвим, інженери — очистити воду, а санітарні бригади — позбутися нечистот.
Червоний прапор над Рейхстагом, 1945 рік
Євген Халдей
Фотограф Червоної армії Євген Халдей, єврей родом з Украіни, спіймав на фото момент підняття радянського прапору над Рейхстагом у Берліні. Хоча Червона армія увійшла до Німеччини в січні 1945 року, лише 9 травня 1945 року німці остаточно капітулювали, чому передували величезні людські втрати з обох сторін. Здобувши цю перемогу, радянські війська взяли під свій контроль майже половину Європи.
Орден Вітчизняної війни
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років» та орденська планка, вручені Михайлу Жиліну за службу в радянській Червоній армії.
Жиліна було інтерновано в Мінському гетто, потім в концтаборі Малого Тростянця, з якого він втік. Після того він приєднався до партизанів і, зрештою, опинився в лавах Червоної армії.
Приблизно півмільйона євреїв служили в радянській Червоній армії, тисячі з яких були офіцерами, у тому числі командирами полків і дивізій. На відміну від інших армій, які воювали під час Другої світової війни, у Червоній армії на фронті воювали як чоловіки, так і жінки.
Степан Миколайович Борозенець
Степан Миколайович Борозенець народився в 1922 році і був мобілізований до Червоної армії у квітні 1941 року. Він був пілотом-штурмовиком 4-го штурмового авіаційного корпусу й виконав понад 100 місій. Борозенцю було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, його було нагороджено орденом Леніна й медаллю «Золота Зірка» за героїзм, проявлений у боротьбі з нацистами. Борозенець приїхав до Чикаго в 1995 році, щоб зробити операцію для відновлення після травм, отриманих під час війни. Пізніше до нього приєдналися дружина й син. Борозенець був членом Російсько-американської асоціації ветеранів Великої Вітчизняної війни й на момент своєї смерті, у 2016 році, залишався єдиним Героєм Радянського Союзу, який проживав у США.
Петро Польський
Петро Польський народився в 1922 році в Києві, Україна. До Другої світової війни Польський навчався у військовому училищі. Здобув кваліфіцію авіаційного техніка й готував військові літаки до польоту. До 1943 року багато пілотів Червоної армії загинули або були поранені в бою, і Польському запропонували стати пілотом. Він завершив 12 місій проти німців, але в 13-й місії його літак було підстрелено, і той вибухнув під час польоту. Польський стрибнув з парашутом, але був важко поранений і госпіталізований на 5 місяців. За свою службу Польський був нагороджений Орденом Вітчизняної війни I ступеня, медаллю «Перемога над Німеччиною», медаллю «Перемога» за оборону Кавказу.
Визволителі
Союзні війська прийшли, щоб перемогти армію ворога, а не звільнити полонених.
Зустріч із реаліями нацистських таборів і в'язнями, що більше походили на скелетів, була для них неочікуваною. Навіть загартовані на полі бою військові не могли оготовтатись від смороду й жаху побаченого.
Один солдат згадував: «Багато чоловіків просто блювали. Дехто плакав. Деякі не стримували свого гніву, стріляючи в охоронців... ». Солдати хотіли нагодувати голодуючих, але вцілілі не могли впоратися з їжею. Один із тих, хто залишився живим, згадував: «Кожна крихта хліба відчувалася так, наче мені встромляли 20 голок у ясна».
Червона армія виявляла докази масових вбивств на величезних територіях Радянського Союзу — ще одне місто, стерте з карти, ще одна братська могила за містом, ще одна сцена тотального знищення.
Фото: Дмитро Балтерманц/SIB.
Дві третини європейських євреїв, убитих під час Голокосту
Ця карта показує кількість єврейського населення кожної країни в 1939 році й приблизну кількість жертв на кожній з територій у повоєнних кордонах. Окремої уваги заслуговують показники Німеччини, Болгарії, Радянського Союзу й колишніх радянських територій. Багато євреїв втекли з Німеччини до 1939 року, зменшивши кількість єврейського населення там і одночасно збільшивши її у тих країнах, до яких вони втекли. У той час, як корінне єврейське населення Болгарії було врятоване, болгарська влада депортувала понад 11 000 євреїв до нацистських таборів смерті, що знаходилися на окупованих нею територіях в Югославії та Греції. У Радянському Союзі й на окупованих Німеччиною радянських територіях понад 2 мільйонів євреїв були вбиті в регіонах, серед яких території Польщі, Естонії, Латвії та Литви, а також на заході Радянського Союзу.
Мініатюрний Танах (єврейська Біблія)
Надрукованр у Варшаві, кінець 19 століття. Знайдено радянським єврейським офіцером Яковом Харитоном під час звільнення концтабору на південному заході Польщі, 1945 рік.
IHMEC: люб'язно надана Ірен Роджерс.
Звільнені
Понад 27 мільйонів радянських громадян загинули в боротьбі з німцями.
Ніщо не могло втамувати біль після трагедії Голокосту, але радянські євреї могли пишатися роллю, яку відіграв Радянський Союз у перемозі над нацизмом. Внесок євреїв у цю перемогу був величезним.
Радянська евакуація врятувала сотні тисяч життів, а поразка Німеччини врятувала мільйони. Проте радянські євреї відчували антисемітизм зі сторони деяких мирних жителів і військових під час війни. Вони знали про співпрацю з нацистами й пізніше усвідомили, що про трагедію єврейського народу не згадують у засобах масової інформації та й серед людей. Радянські євреї очікували майбутнього з почутями суму й невизначеності, але, водночас, із полегшенням і надією.
Повоєнні меморіали Голокосту
Попри узгоджений спротив радянського уряду, люди, яким вдалося вижити, відкривали меморіальні об'єкти для вшанування пам'яті своїх рідних і зруйнованих громад, а також збиралися разом на роковини масових вбивств.
Перед вами рідкісний приклад меморіалу єврейським жертвам нацизму в Радянському Союзі. Інші меморіали помітно уникали використання слова «євреї» при описі жертв через радянську політику, яка забороняла привертати особливу увагу до страждань, завданих євреям нацистами й колаборантами.
IHMEC: люб'язно надано Борисом Кацелем.
