IHMEC: люб'язно надана сім'єю Меднік.
Єврейський національний рух у Радянському Союзі після Голокосту
Травма Голокосту поглиблювалася від дій уряду, який не визнавав, що євреї були окремою ціллю нацистів..
... а натомість включив їх до числа понад 27 мільйонів радянських громадян-жертв Великої Вітчизняної війни. Навіть після Голокосту радянська єврейська спільнота було третьою за величиною єврейською громадою після США та Ізраїлю. Сталін скористався давніми традиціями антисемітизму й придушив те, що залишилося від єврейської культури. Синагоги закрили, а письменників і акторів, які говорили на ідиші, стратили. Радянська влада вважала, що протягом покоління-двох єврейська спільнота остаточно асимілюється, але Шестиденна війна 1967 року між Ізраїлем і арабськими державами збудила єврейську свідомість, особливо серед молоді.
Радянським євреям не дозволяли масово емігрувати до 1971 року, але до кінця десятиліття понад 250 000 євреїв виїхали. Подача заяви для отримання дозволу на виїзд могла призвести до втрати роботи, виключення з університету, обшуків у будинку, арешту й навіть тюремного ув'язнення. «Відмовники» часто стикалися із жорстким поводженням, а еміграцію сильно обмежували протягом більшої частини 1980-х років.
Внутрішня активність єврейської спільноти й міжнародна підтримка призвели до послаблення еміграційних обмежень, починаючи з 1988 року. Такі зміни на фоні викриття інших порушень прав людини радянським урядом зіграли свою роль у падінні Радянського Союзу в 1991 році. До 2007 року 1,6 мільйона людей, переважно євреїв, залишили територію колишнього Радянського Союзу.
Диплом Матуса Столова
Диплом інженера-теплоенергетика, виданий Матусу Столову Білоруським політехнічним інститутом імені Й. В. Сталіна, Мінськ, СРСР, 23 червня 1951 року.
Матус подав свою заяву на еміграцію в 1980 році, і через два роки її було схвалено. 6 квітня 1982 року сім'я Столових іммігрувала до Чикаго й уперше в житті змогла відсвяткувати Пасху.
IHMEC: люб'язно надано Матусом Столовим.
Масовий виїзд євреїв з Радянського Союзу став визначальною подією в новітній єврейській історії та загальній боротьбі за права людини.
У Сполучених Штатах Чиказький центр допомоги радянським євреям (входить до Союзу рад радянських євреїв), Національна асоціація радянських євреїв, Рада зв'язків єврейської спільноти й Студентська спілка підтримки радянських євреїв десятиліттями боролися за право на еміграцію тих євреїв, що проживали в Радянському Союзі.
Після того, як реалізація цього права стала можливою, єврейські асоціації започаткували широмасштабні державні програми для збору коштів та організації переселення євреїв. Ці програми, відомі під назвою Операція "Ексодус", допомогали єврейським іммігрантам з Радянського Союзу отримати доступ до єврейської освіти, у чому їм довгий час відмовляли в СРСР, знайти житло, їжу й отримати медичні послуги. Крім того, надавалася адаптаційна підтримка, як-от консультування з питань пошуку роботи й вивчення англійської мови.
Ізраїль радо прийняв понад мільйон іммігрантів. Із 300 000 іммігрантів, які переїхали до США, 30 000 прибуло до району Чикаго, де їм допомагали облаштуватися представники Єврейського об'єднаного фонду й численні волонтери.
Фото надано Американським єврейським історичним товариством.
Відпусти мій народ!
Плакат «Відпусти мій народ!», створений Студентською спілкою підтримки радянських євреїв (SSSJ), Нью-Йорк, 1970 рік.
SSSJ була заснована в 1964 році Якобом Бірнбаумом. Спілка стала основоположником руху проти переслідування євреїв у Радянському Союзі. Бірнбаум вважав, що організовані спільною ідеєю студенти коледжів, які досягли повноліття під час Руху за громадянські права, будуть більш здатні до відкритого протесту й громадянської непокори, ніж їхні дорослі товариші.
SSSJ розглядала свою місію в історичному контексті й зверталася до біблійних сюжетів і символів, щоб привернути увагу до своїх цілей. ЇЇ девіз «Відпусти мій народ» демонстрував прямий зв'язок між її діяльністю і біблійною історією про вихід євреїв з Єгипту.
«Пам'ятаєте, 40 років тому ви мовчали. Отже, говоріть про нас і для нас».
— Лев Утевський,«відмовник»
Поки не зачинилися двері
«Поки не зачинилися двері... Посібник для очільників радянського єврейства», підготовлений Сьюзен Медник для Чиказького центру допомоги радянським євреям, Хайленд-Парк, Іллінойс, 1979.
Організація «Чиказький центр допомоги радянським євреям» була заснована в 1974 році Мерилін Таллман і Памелою Коен. Члени організації спілкувалися із сім'ями «відмовників», писали листи радянським чиновникам, організовували поїздки й відвідували "відмовників", а також намагалися впливати на представників влади США.
До буклету увійшла цитата колишнього «відмовника»:
- Ви можете вивезти 90 рублів з людини....
Діамант не більше одного карат....
Зазвичай нічого не залишається, щоб почати своє нове життя....
Але коли ми підкочувалися все ближче і ближче до Австрії,
до Відня, це було таке щастя".
IHMEC: люб'язно надана сім'єю Меднік.
Жителі Чикаго: Медники та Янгери
Жителі Чикаго — Сьюзен і Роберт Медники, а також Лоїс і Річард Янгери — вирушили в Радянський Союз, щоб підтримати «відмовників» морально й матеріально. Вони провели три дні із родиною Мар'ясенів.
Мар'ясени грали дуже важливу роль у житті ризької громади, яка у свою чергу була ключовим центром єврейського руху в Союзі. До подачі заяви на виїзд із СРСР Олександр Мар'ясен був керівником промислового заводу. Після того, як його звільнили, він почав займатися дослідженням місць вчинення Голокосту навколо Риги. Медники згадували, що навіть після років відмов і зневіри Олександр все одно знаходив у собі сили сміятися. Мар'ясени іммігрували в Канаду, в місто Торонто.
Запрошення на Бат-Міцву
Зарошення на Бат-Міцву для Аріель і Шонін Вайнінгер, Вілметт, Іллінойс, 1987 рік.
Аріель мала подругу по переписці — Майю Лехтман, 13-річну єврейську дівчинку з Радянського Союзу, якій заборонили святкувати її Бат-міцву. Організації, що боролися за звільнення радянських євреїв, знайомили молодих американських євреїв з молоддю в СРСР.
Доволі часто під час Бат або Бар-міцви діти після читання Тори роповідали історію Майї та інших єврейських «відмовників» прихожанам, щоб підвищити обізнаність і закликати до активних дій.
Російський паспорт
Російський паспорт, виданий Інді Арбер, СРСР, 1989 рік.
У той час як Інді Арбер вдалося вижити, евакуювавшись до Сибіру, дванадцять членів її сім'ї, у тому числі її батьки й брат, стали жертвами масового вбивства в їх рідному місті Дунаївці. Після війни Інда жила в Одесі зі своїм чоловіком і двома синами, поки в 1989 році вони не іммігрували до Чикаго.
Радянська виїзна віза
Радянська виїзна віза, видана Інесі Недвецькій (у дівоцтві Харитон) для еміграції до Ізраїлю, березень 1988 року.
Починаючи з 1988 року, кількість євреїв, що виїжджали з Радянського Союзу, постійно зростала, а до кінця 1990-х років уже близько мільйона радянських євреїв емігрували до Ізраїлю, півмільйона до США й кілька сотень тисяч до інших країн.
